Ужанський національний природний парк було створено у 1999 р., хоча ідея народилася ще сто років тому. В той час у Західній Європі зародився новий рух за охорону пам’яток природи. В 1900 році Австро -Угорське Міністерство землеробства доручило знайти в Карпатах праліси для створення резерватів. Так в 1908 році на території сучасного парку було створено резервати «Стужиця» площею 331,8 га і «Тиха» площею 14,9 га.
Тепер парк займає площу 39 159 га. Він розташований в гірському масиві Східних Карпат на право- та лівобережній частині верхів'я р. Уж. Територія парку має видовжену форму довжиною 45 км і шириною 3-18 км. Парк є невід”ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника “Східні Карпати”, що підтверджено сертифікатом МАБ ЮНЕСКО.
В парку виділяють дві кліматичні зони: вологу/ помірну (350 – 800 м над р. м.) та помірну/ холодну (800 – 1300 м над р. м.). Середня температура липня складає 17,4 С, а січня - - 5,2 С.
Наявні в Ужанській долині гірські краєвиди і мінеральні джерела традиційно використовуються для рекреації та туризму.Ще на початку 20 століття у кожному селі були притулки для туристів, розроблені численні маршрути. В селі Ужок на базі мінеральних джерел існували два санаторних будинки з 30 купальнями і військова лікарня, п’ять вілл на 60 ліжок, а також липовий парк з бронзовою статуєю під назвою “Геркулес”, а також мінеральні джерела з поетичними назвами : “Марча”, “Бела”, “Ласло”. На жаль, жорстокі бої Першої Світової війни залишили від них лише руїни. Однак і в часи Чехословацької республіки з 1919 по 1939 первозданна природа краю приваблювала любителів природи і особливо вчених, які розуміли унікальність цього краю і прикладали немало зусиль для розширення існуючих і створення нових резерватів природи, проводили дослідження, закладали пробні ділянки для довгострокового моніторингу.
Рекреаційно - туристичний потенціал Ужанського парку досить великий. Населені пункти розташовані в мальовничих гірських долинах, сполучені залізницею і шосейними дорогами і тому легко доступні, а також віддалені від промислових підприємств. В гірських селах збереглися традиційний побут, ремесла, культура, кухня. В агротехніці не використовуються хімічні засоби, тому продукти харчування є екологічно чистими.
В зимовий період любителям гірськолижного відпочинку пропонуються гірськолижні бази “Красія” та “Щербин”.
За останні роки на території парку з’явилося немало приватних кафе, ресторанів і готелів, які за оформленням і рівнем обслуговування відносяться до високого гатунку.
Вищу точку Ужанської долини почали заселяти ще
у 15 столітті. Сьогодні тут нараховується 20 поселень з кількістю населення 14591 чоловік. У минулому в регіоні займалися гірським сільським господарюванням, садівництвом та тваринництвом, особливо вівчарством. Це стало основою розвитку приватних ферм після ліквідації колгоспів. Ужанська долина є цікава і в етнографічному аспекті. Вона розміщена у Західному регіоні України, де проживає етнографічна група лемків. Після Другої Світової війни частину з них було переселено до Польщі. Етнічні корні групи зберігаються ще й в Словаччині. Одним із завдань парку є збереження історичної і культурної спадщини лемків.
Лемки історично пристосовані до гірських умов. У гірських поселеннях люди дотримувались релігійних вірувань, розвивали національну свідомість, духовний консерватизм, мають своєрідні етнічні ознаки. Вони надавали великої уваги розвитку традиційних ремесел, ткацтву, вишиванню, різьбі по дереву, виготовленню килимів.
Регіон де проживають лемки відрізняється своїми дерев”яними архітектурними пам”ятками. У поселеннях Ужок, Сіль, Кострино, Сухий є дерев”яні церкви, що збереглися ще з 17 – 18 століття – зразки бойківської школи дерев’яної монументальної архітектури, а також церква в селі Домашино XYIII століття , яка належить до великої групи Закарпатських дерев’яних храмів з елементами барокко.
Бескиди також були ареною жорстоких боїв у І і ІІ світових війнах. Ще з тих часів, на горі Черемха (1130 м) зберігся військовий цвинтар.
